Бути керівником медичного закладу — це не просто про адміністративну владу. Це про постійні «бути чи не бути», коли кожне рішення може змінити долю бізнесу, пацієнтів, команди — а іноді й вашу власну. Управлінські рішення в медицині — це завжди баланс між раціональним і емоційним, між фінансами й етикою, між сьогоденням і завтрашнім днем. У статті поговоримо про те, що таке управлінські рішення, коли доводиться їх ухвалювати та зрештою, як краще: вирішувати все самому чи покластися на досвід команди?
Коли доводиться ухвалювати рішення?
Спойлер: завжди.
Керівник медичного закладу — як капітан корабля, що йде на повному ходу у відкритому морі без права на зупинку. Навіть коли все стабільно — це вже питання: «Чи не пора зростати? Чи не настав час змін?»
Ось лише невеликий перелік типових управлінських рішень, з ухваленням яких рано чи пізно стикається керівник медичного закладу:
- Розширювати штат чи оптимізувати витрати?
- Інвестувати в нове обладнання чи оновити старі прилади?
- Відкривати нову філію чи сфокусуватися на якості послуг?
- Чи запускати новий напрям (наприклад, реабілітацію або косметологію)?
- Чи варто запроваджувати нову послугу, яка потребує додаткових витрат на нові прилади та навчання персоналу?
Ці рішення можуть здаватися бізнесовими, але кожне з них має медичний, етичний і репутаційний вимір.
Етапи управлінського мислення
Ухвалення рішення — це не акт інтуїції, а процес. І чим він структурованіший та зваженіший, тим меншою є ймовірність помилок. Отже, як ухвалюються рішення? Розберімо основні етапи:
1. Виявлення проблеми або можливостей. Наприклад, пацієнти постійно цікавляться послугами лазерної корекції зору. Це не просто запит, це можливість!
2. Аналіз ситуації. Скільки нововведення коштуватиме бізнесу? Який рівень конкуренції? Чи є фахівці? Який прогноз прибутковості?
3. Пошук альтернатив. Купити обладнання чи взяти в оренду? Найняти фахівця чи інвестувати в навчання персоналу, який уже працює в закладі?
4. Оцінювання ризиків і вигод. Які наслідки провалу? А що бізнес здобуде в разі успіху?
5. Ухвалення рішення. Зважено. Сміливо. Без ілюзій.
6. Впровадження. На цьому етапі починається справжня робота: розроблення протоколів, навчання, реклама, контроль якості.
7. Оцінювання результату. Так, як і в будь-якому процесі, завжди важливо аналізувати, що спрацювало, що — ні, а що треба змінити.
Командне чи одноосібне рішення: дилема лідера
Звісно, самостійне рішення може здаватися привабливим через швидкість, рішучість та зосередженість його ухвалення. Окрім того, сам вирішив — сам і несеш повну відповідальність та контролюєш реалізацію задуму. Це сильна сторона керівника-візіонера.
Коли керівник ухвалює рішення сам, він може в моменті піддатися волі власних емоцій та амбіцій, а не спиратися на обʼєктивні дані. Наприклад, на хвилі ейфорії від успішної презентації чи публічного заходу анонсувати відкриття нової філії, не проаналізувавши ресурси, попит і ризики. Такі рішення можуть видаватися яскравими та актуальними, але не завжди будуть стратегічно виправданими. У складних питаннях краще поєднувати інтуїцію з аналітикою та радитися з фахівцями.
Командне рішення — це включення досвіду та різнопланової експертизи. Це про довіру, відкритість і вміння слухати. Перевагою такого варіанту є різноманіття ідей та глибший аналіз. До того ж це сприятиме згуртуванню колективу: команда відчуватиме спільну відповідальність та залученість до життя закладу. Водночас робота в команді — це завжди про певне розмиття відповідальності та конфлікти різних поглядів.
Тож ідеальна формула — гібридна: стратегічні рішення керівник ухвалює самостійно, однак зважаючи на поради, факти та фідбек команди. Так створюється середовище, де керівник — не диктатор і не дипломат, а справжній лідер.
І насамкінець хочемо зауважити: бути керівником медичного закладу — означає мати холодний розум, гаряче серце та нести абсолютну відповідальність за результат і ухвалені рішення. І головне — не боятися їх.
Юлія Майнер