Так історично склалося, що медицина в Україні сприймається нашими громадянами як таке, що має надаватися безоплатно, супершвидко і з максимальною якістю сервісу на всіх рівнях: і державному, і комерційному. Але нумо розбиратися в очікуваннях, реаліях та можливостях системи охорони здоров’я.
Поговоримо про державний сектор
Незалежна Україна дістала в спадок від Радянського Союзу застарілу, нереформовану систему охорони здоровʼя на чолі з Міністерством охорони здоровʼя. Майже впродовж усієї історії незалежності, до 2018 року, країна жила в системі пострадянських процедур, алгоритмів, дотацій та оплат, на які утримувалися заклади охорони здоров’я МОЗ. Це один складник.
Другий складник – ми дістали в спадок і лікарів, медичний персонал, який працював за старими звичками й продовжив, і навіть продовжує сьогодні навчати молоде покоління лікарів за старими методами та підходами.
Тепер про пацієнтів. Ніхто ж про них не говорить, але ми будемо, бо це надважливо. На жаль, пацієнти залишилися також із пострадянськими поглядами, звичками та проєкціями щодо послуг у медицині. Прикро, але ми й донині спостерігаємо «платежі в кишеньці» лікарям. Як ви гадаєте, звідки ця звичка? Відповідь проста – це спадок країни, якої вже немає.
У сукупності ці складники дають нам реальну картину державної системи охорони здоров’я в Україні.
Тепер про комерційний сектор. Чому він взагалі виник, розвивається?
Свого часу в населення сформувалася потреба отримувати послуги в медицині якісніше, швидше, простіше. Так виникли перші медичні приватні заклади. Приватний сектор почав інвестувати в освіту та стажування лікарів, обладнання, методи діагностики та лікування і сервісний складник.
Цілком нормально, що в якийсь момент українці почали розуміти, що приватний сектор починає бути продуктивнішим, якіснішим і технологічнішим за державну систему охорони здоровʼя. І, як наслідок, почався потужний розвиток приватної медицини в Україні.
Тому можна сказати впевнено: бізнес у медицині – це нормально.
З початку реформи в системі охорони здоровʼя, починаючи з 2018 року, лікарі в Україні можуть здобувати власні ліцензії МОЗ і працювати як ФОП. Така можливість дає лікарям певну свободу, перспективи для більшого заробітку.
Як це реалізується практично?
Скажімо, лікар-педіатр, який працював у державній або приватній лікарні та мав багато пацієнтів (тобто лікар, популярний серед населення), став ФОП і «забрав» своїх пацієнтів до свого приватного кабінету. Що відбувається? Відбувається перерозподіл коштів від пацієнта. Кошти, які сплачувала НСЗУ, тепер не надходять до державного закладу – вони надходять лікареві-ФОП.
Якщо це приватний сектор, то приватна лікарня вже втрачає цього пацієнта і, відповідно, дохід, який він приносив. Якщо ж розглядати ситуацію глобально: приватний заклад втратив лікаря, який генерував дохід. І таких лікарів може бути десятки й сотні.
Лікарі йдуть із приватних і державних медичних закладів, починають розвивати свій власний бренд лікаря, залучати більше пацієнтів, займатися суто персоналізованим підходом у їхньому обслуговуванні. Так виникає жорстка конкуренція за пацієнта.
Лише наш бізнес – коворкінги Kabimed – співпрацює орієнтовно з 80 лікарями, що стали ФОП і здобули власну ліцензію МОЗ упродовж останнього року.
Отже, ринок лікарів рухається разом із ринком пацієнтів у бік приватної лікарської практики.
