Знайома ситуація? До вас на консультацію приходить пацієнт із захворюванням, яке ви добре знаєте, а діагноз не викликає сумнівів. Ви призначаєте лікування й очікуєте, що до наступного візиту хворому стане краще. Але ж ні. Позитивної динаміки немає або стан навіть погіршується. Що могло піти не так? У такій ситуації лікар насамперед думає: «Може, виникли ускладнення або я помилився з діагнозом?» Ви повторно аналізуєте результати досліджень, симптоми й дані огляду… Але раптом причина відсутності очікуваного результату криється не лише в захворюванні? Можливо, пацієнт не дотримується призначеного лікування?
Навіщо ми взагалі обговорюємо цю тему
Недотримання рекомендацій щодо лікування може призводити до недостатнього контролю хронічних захворювань, розвитку ускладнень, повторних госпіталізацій і додаткових витрат для пацієнта та системи охорони здоров’я.
Але що саме означає «недотриманням призначень»? Що пацієнт може:
- отримати рекомендації щодо приймання препаратів, але так і не розпочати лікування;
- приймати ліки нерегулярно, у неправильному дозуванні або не за призначеною схемою;
- самостійно припинити лікування раніше, ніж було рекомендовано.
Трохи статистики, про яку ви й самі здогадувалися
За даними систематичного огляду досліджень та метааналізу (2019), у якому вивчено понад 3 000 статей у бібліотеках MEDLINE, Embase, Cochrane Library, CINAHL та PsycINFO, приблизно 17% пацієнтів із хронічними захворюваннями не розпочинають призначену медикаментозну терапію. І це лише первинне недотримання рекомендацій — без урахування тих, хто почав терапію, але згодом припинив її або змінив схему на власний розсуд.
Уявіть: за умовного навантаження лікаря у 20 пацієнтів на день приблизно троє можуть не розпочати призначене лікування. А скільки пацієнтів не дотримуватимуться рекомендацій надалі? А якщо пацієнт не прийшов на повторну консультацію, чи означає це, що він одужав? Необов’язково.
Чи завжди пацієнт не дотримується рекомендацій, тому що просто не хоче?
Щоб досягти результату лікування, варто почати не з повторення вимоги «дотримуйтеся призначень», а зі з’ясування причин, через які пацієнт не розпочинає або не продовжує терапію. Іноді він не хоче цього робити, але нерідко — просто не може.
Розгляньмо основні причини.
1. Забудькуватість. Що менше симптомів відчуває пацієнт, то менш очевидною для нього може бути потреба продовжувати лікування. Особливо це стосується хронічних захворювань, за яких терапія потрібна навіть тоді, коли людина почувається добре. До цієї ж категорії належать пацієнти зі складними схемами лікування. Коли потрібно приймати кілька препаратів у різний час і в різних дозуваннях, легко щось забути або переплутати — незалежно від віку.
2. Поліпшення здоров’я. Чесно кажучи, тут навіть не хочеться цікавитися статистикою — дані нас просто шокували б. Хто з лікарів може бути впевнений, що його пацієнт не припинив приймати антибіотики за появи перших ознак поліпшення? Це ж класичний лайфхак, про який лікар іноді дізнається лише під час наступної консультації.
3. Недовіра до лікаря. Пацієнт може сумніватися в діагнозі, ефективності призначеного препарату або необхідності тривалого лікування. Тому важливо доступно пояснити логіку лікування.
4. Страх перед побічними реакціями. Ви взагалі бачили, які довгі інструкції до лікарських препаратів? Не дивно, що ліків бояться. Пацієнта може лякати їхня токсичність, звикання, довгострокові наслідки терапії. Якщо заздалегідь не обговорити можливі побічні реакції та алгоритм дій у разі їх виникнення, пацієнт може самостійно припинити приймання препарату. До того ж у вашій компетентності засумнівається, оскільки ви не попередили його.
5. Вартість ліків. Мало хто з пацієнтів відкрито готовий говорити про свої фінансові можливості. Проте вартість лікування може стати причиною відмови від терапії, нерегулярного приймання препаратів або самостійного пошуку дешевших альтернатив.
6. Недостатнє розуміння серйозності свого стану. Пацієнт може не розуміти, навіщо приймати препарат, якщо захворювання протікає безсимптомно. Він не відчуває негайного результату й не бачить сенсу в лікуванні. За такого підходу терапія може або взагалі не розпочатися, або її швидко кидають.
7. Фізичний стан пацієнта. Порушення пам’яті, моторики, зору можуть ускладнювати виконання призначень лікаря.
Як цьому протидіяти?
1. Перший найпростіший і водночас важливий крок — регулярно уточнювати, як пацієнт виконує призначення. Не засуджуйте, якщо почуєте чесну, але неприємну для вас відповідь. Спробуйте донести до пацієнта, що ви контролюєте його не через недовіру, а для розуміння, як краще допомогти одужати. Подекуди, коли терапія складна, просіть пацієнта приносити паковання від ліків на черговий візит.
2. Поясніть пацієнтові, навіщо потрібен кожен препарат, якого результату очікувати від лікування та що може статися, якщо не дотримуватися призначень. Наводьте конкретні приклади, але не залякуйте.
3. Обговорюйте побічні реакції до початку терапії. Пацієнт має знати, які з них потребують звернення до лікаря, а за яких симптомів необхідно негайно отримати медичну допомогу. Заздалегідь домовтеся, як пацієнт може зв’язатися з вами за такої ситуації.
4. Підходьте до кожного випадку індивідуально та підбирайте рішення залежно від причини недотримання рекомендацій. Якщо проблема у вартості — обговоріть доступні альтернативи. Якщо терапія спричиняє небажані реакції — перегляньте її з урахуванням клінічної ситуації. За потреби розгляньте інші методи лікування, зокрема хірургічні.
5. Якщо через стан пацієнта він уже не може самостійно регулярно приймати препарати, за його згодою обговоріть можливість залучення родича, опікуна або іншої людини, яка допоможе контролювати процес.
6. Переконайтеся, що пацієнт правильно зрозумів ваші рекомендації. Попросіть його своїми словами пояснити, які препарати, у яких дозах і коли він прийматиме. Якщо він помиляється, повторно поясніть схему простішими словами. Якщо схема складна — підготуйте чіткі письмові інструкції.
Недотримання рекомендацій не означає автоматично, що перед вами — безвідповідальний пацієнт, а ви — поганий лікар. Кожна людина має право самостійно ухвалювати рішення щодо власного здоров’я. Завдання лікаря — пояснити пацієнтові його стан, можливі ризики, переваги й обмеження лікування, а також доступні альтернативи. І допомогти йому ухвалити поінформоване рішення.
