Так склалося, що ми постійно «наздоганяємо» нові тенденції. І до того, що у світі вже давно стало нормою, у нас ще подекуди ставляться з недовірою. Більшості українців термін «приватна практика» знайомий з американських фільмів про психологів та їхні приватні консультації. Тож розглянемо у матеріалі детальніше про приватну медичну практику.
Модель приватної лікарської практики для України порівняно нова. У нас вона стала можливою завдяки зміні системи фінансування медичних послуг: медичній реформі 2018 року.
Які можливості відкрила реформа?
1. Пацієнти дістали змогу реалізувати своє право на вибір лікаря. Себто підписувати декларації.
2. Була створена Національна служба здоров’я України (НСЗУ), яка має статус центрального органу виконавчої влади та укладає договори про медичне обслуговування із надавачами медичних послуг (закладами охорони здоров’я всіх форм власності та фізичними особами – підприємцями, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики).
3. Тепер лікарі можуть зареєструвати ФОП та вести приватну медичну практику, укладати декларації з пацієнтами та одержувати гроші від НСЗУ.
Завдяки цій концепції був запроваджений принцип «гроші йдуть за пацієнтом», за яким більші фінансові можливості здобуває та установа, яка залучає більшу кількість пацієнтів. Відповідно вона одержує і більшу суму виплат за укладеними із НСЗУ договорами.
За задумом, це породжує здорову конкуренцію між медичними закладами. Конкуренцію, на основі якості надання медичних послуг.
Вартість медичних послуг сплачується НСЗУ коштом Державного бюджету України відповідно до програми медичних гарантій безпосередньо надавачам медичних послуг. Приватні практики первинної допомоги (лікарі-ФОП та приватні заклади) можуть укласти договір та розпочати роботу з НСЗУ в будь-який момент.
Повернемося до приватної практики лікаря згідно із цією концепцією. Як її можна реалізувати?
Для лікаря вести приватну практику означає працювати як фізична особа-підприємець (ФОП) з лікарською ліцензією.
Стати ФОП може лікар, який має диплом вишу, сертифікат лікаря-спеціаліста та отримав ліцензію в МОЗ України на медичну практику.
Відтепер будь-який лікар може отримати ліцензію, стати ФОП. Щобільше, така можливість стала відкритою не лише сімейним лікарям, а й усім іншим спеціалістам. Щоправда, послуги вузького спеціаліста буде сплачувати не НСЗУ, а сам пацієнт.
Роботу лікарів-ФОП регламентує законодавство України.
Лікарі-ФОП є такими ж медиками, як і лікарі державних та приватних закладів охорони здоров’я. Та мають абсолютно такі ж права:
📍консультувати;
📍лікувати;
📍вакцинувати;
📍виписувати листки непрацездатності та електронні рецепти.
Як лікареві розпочати приватну практику?
1. Зареєструвати ФОП.
Це можна зробити двома шляхами:
- звернутися зі всіма необхідними документами до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП);
- через вебверсію застосунку «Дія».
Укласти договір із коворкінгом або ж орендувати/придбати приміщення для провадження господарської діяльності з медичної практики. Тут варто зазначити, що в Україні лікар отримує ліцензію на місце, де буде надаватися лікарська консультативна допомога. Тобто на місце провадження діяльності. Така ліцензія безстрокова.
Але в разі зміни місця фактичного місця медичної практики необхідно звітувати в Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ).
2. Отримати ліцензію МОЗ на медичну практику.
Про процес отримання ліцензії на медичну практику, читайте детально на сайті у статті: “Легальна шпаргалка. Або як подати документи на ліцензію самостійно і не з’їхати з глузду”.
Чому все більше лікарів бажають перейти на приватну практику?
Принцип «гроші йдуть за пацієнтом» надав змогу не лише пацієнтам вільно обирати лікаря та за бажанням змінювати надавача медичних послуг, а й надав лікарям можливість прозоро підвищувати рівень свого доходу.
І це сьогодні чи не найголовніша причина поширення приватної практики.
Для лікаря, який працює на себе, є два механізми заробітку:
1. Укласти договори з Національною службою здоров’я України (якщо мова йде про сімейних лікарів та педіатрів). Контрактуючи з НСЗУ та укладаючи декларації з пацієнтами, лікар може одержувати кошти від держави за кожного задекларованого пацієнта на свій особовий рахунок.
2. Надавати послуги за прайсом, встановлюючи вартість консультації. Наприклад, консультація лікаря-отоларинголога коштує від 500 до 1500 грн за прайсом лікаря-ФОП.
Будь-який із наведених механізмів надає лікарю можливість:
- працювати менше, а заробляти так само, чи навіть більше;
- самостійно визначати навантаження, кількість пацієнтів, укладених декларацій та графік роботи, а відповідно – і свій дохід;
- підвищувати свій чек через надання додаткових медичних послуг;
- можливість забезпечити високий рівень надання медичних послуг. Відсутність черг, комфортні сучасні умови, зручний графік консультацій та інклюзивність — це те, що ви можете запропонувати своїм пацієнтам.
- збільшувати прайс з огляду на рівень розвитку власного бренду та попиту на послуги.
Приватна лікарська практика – це власна справа. Тут немає головного лікаря чи управління лікарні зверху. Лікар-ФОП – сам собі керівник та самостійно встановлює стандарти роботи, формат взаємодії з пацієнтами, тривалість консультації та графік роботи.
Друга причина – це зміна ментальності та цінностей нового покоління лікарів.
Покоління одних спеціалістів змінює інше. І часто молоді лікарі ставляться до своєї роботи більш прогресивно, мають сучасні погляди та практикують нові підходи.
Вони чітко розуміють цінність своїх знань, часу та цілей. Тому нове покоління лікарів усе менше хоче сидіти в поліклініках, не маючи змоги розвиватися особисто та зростати кар’єрно.
Ми маємо бути готовими до того, що приватна практика в Україні починає набирати обертів і з часом стане таким же звичним складником медичної галузі, як і державний сектор. Це відкриває нові можливості як для лікарів і пацієнтів, так і для розвитку медичної сфери загалом.
Тож вчимося швидко адаптуватися до нових реалій та розвиватися разом!
