Робота з людьми потребує неабиякої емоційної стійкості, а робота з пацієнтами та їхніми хворобами вважається однією з найважчих у світі. Лікарі надають допомогу, мають високий рівень відповідальності й емпатії та пропускають через себе досить багато негативних емоцій. Відтак медичних працівників може спіткати фізичне та психічне виснаження, іншими словами, професійне вигорання. У статті поговоримо про цей синдром докладніше: як його розпізнати та запобігти його виникненню.
Уперше про термін «професійне вигорання» заговорили в другій половині XX ст., а у 2019 році ВООЗ офіційно визнала цей синдром професійним явищем.
Згідно з визначенням ВООЗ, синдром вигорання – це фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі та втомою, безсонням. Цей синдром виникає внаслідок хронічного стресу на роботі.
Також на офіційному сайті ВООЗ можна знайти інформацію про три симптоми синдрому вигорання:
1. Відчуття втрати енергії та виснаження
2. Відстороненість від роботи або почуття негативізму чи цинізму, пов’язані з роботою
3. Зниження професійної ефективності
Спричинити емоційне вигорання можуть різні чинники, у тому числі соціальні, психологічні та психофізичні. Основними тригерами, що провокують професійне вигорання, є:
- тривалий час роботи в напруженому темпі;
- одноманітна праця та брак творчого підходу;
- надмірні навантаження;
- брак командної роботи та підтримки з боку колег;
- емоційна напруженість;
- робота з людьми;
- брак належної фінансової винагороди за роботу.
Усі ці чинники в комплексі спричиняють професійне вигорання. А з ними лікарям доводиться стикатися практично кожного робочого дня.
Як розпізнати синдром професійного вигорання?
Можна сплутати синдром професійного вигорання з перевтомою. Але це два дуже різних стани, тому що перевтома – це поверхнева проблема, позбутися якої допоможе відпочинок. Синдром вигорання – це глибше та триваліше виснаження, подолати яке не так просто. Наприклад, від перевтоми вам хочеться спати, а за синдрому професійного вигорання у вас може виникнути безсоння.
Також розрізняють три стадії синдрому вигорання. Якщо ви будете знати про них, то зможете вчасно зрозуміти свій стан та запобігти негативним наслідкам для здоров’я, які виникають на третій стадії.
1. Перша стадія. Симптоми проявляються в легкій формі. Наприклад, вам хочеться робити більше перерв під час роботи. Або ви можете забувати виконати якесь рутинне завдання, наприклад, підписати документи. Можуть зникати позитивні емоції та з’являтися почуття відстороненості. Зазвичай на ці симптоми мало хто звертає увагу, адже вони схожі на симптоми перевтоми.
2. Друга стадія. Особливостями цієї стадії є втрата цікавості до роботи та відчуття підвищеної дратівливості. Усе частіше хочеться побути наодинці. Виникають непорозуміння з колегами. Людина може почувати себе втомленою після відпочинку чи вихідних.
3. Третя стадія. Симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні та психологічні недуги, наприклад, виразка чи депресія. Людина починає сумніватися в цінності своєї професії та самого життя. Емоційна байдужість, віддаленість від усіх, постійний брак сил, порушення пам’яті та уваги, порушення сну – усе це ознаки третьої стадії.
В інтернеті є різні діагностичні тести, які допоможуть виявити синдром професійного вигорання. Рекомендуємо пройти один чи декілька, якщо після прочитання вищенаписаного у вас виникли думки, що ви можете страждати на такий синдром.
А що робити, щоб не вигоріти?
Це складне питання, адже в умовах війни кожен українець переживає негативні емоції, а щодо лікарів, то їхнє навантаження збільшилося в декілька разів. Адже складних випадків стало більше, умови роботи – динамічніші, вони залежать від блекаутів чи повітряних тривог, інших непередбачуваних обставин.
Щоб розуміти методи профілактики синдрому професійного вигорання, розглянемо одну з методик, а саме: «Чотири сфери активності людини», іншими словами, балансну модель.
Балансна модель належить до основних концепцій позитивної психотерапії. Її розробив німецький невролог, психіатр та психотерапевт Носсрат Пезешкіан.Носсра́т Пезешкіа́н (18 червня 1933, Кашан, Іран — 27 квітня 2010, Вісбаден, Німеччина) — німецький невролог, психіатр та психотерапевт іранського походження. Засновник позитивної психотерапії. Доктор медицини, професор.
Носсрат Пезешкіан виокремлює такі чотири базові сфери активності:
1. Тіло та здоров’я: стан здоров’я людини, її фізична активність та самопочуття.
2. Діяльність та досягнення: навчання, робота, заробіток.
3. Контакти та взаємини: здатність підтримувати зв’язок із колегами, родиною та друзями.
4. Майбутнє та сенси: мрії, натхнення, планування.
Саме дисбаланс у розподілі цих чотирьох сфер може призвести до синдрому вигорання. Тому наведемо кілька порад, які допоможуть вам постійно підтримувати баланс:
- вести здорове й повноцінне життя поза роботою;
- мати повноцінний сон;
- виконувати помірні фізичні навантаження;
- робити перерви під час робочого дня;
- не працювати у вихідні дні, присвячувати вихідні відпочинку;
- спілкуватися з колегами за неформальних обставин;
- приділяти увагу родині та друзям;
- навчатися;
- приділяти увагу собі та своїм бажанням, наприклад, записатися на масаж;
- мати хобі та приділяти йому час;
- влаштовувати культурний відпочинок: це може бути відвідування театру, опери, кіно;
- виїжджати на природу чи до водойм;
- займатися плануванням тижня/місяця/кварталу.
Звісно, ці поради – не панацея, але виконання та дотримання хоча б деяких із них гарантують покращення вашого емоційного стану. Якщо ви будете приділяти увагу всім чотирьом сферам, вмітимете чути себе й відстежувати свої почуття та емоції, професійне вигорання вас не спіткає. Також за потреби можна звернутися до спеціаліста, проконсультуватися з психологом.
