Як часто у вашій практиці відбувалася така ситуація: двері кабінету тільки-но відчиняються, а пацієнт уже з порога зітхає: «Лікарю, ви — моя остання надія! Я обійшов уже десятки лікарів, і ніхто не зміг мені допомогти».
Знайомо? Мені — так.
Молодий лікар, який ще не стикався з цим типом пацієнтів, буде вкрай потішений таким зверненням. «Я — остання надія! Ніхто бідоласі не зміг допомогти, але от я вже зараз як розгадаю діагноз та як полечуууу!»
Досвідчені ж фахівці знають, що буде далі.
Обстеження за обстеженням, десятки тестів і, можливо, спроб лікувати симптоми невідомої та невловної хвороби змусять опустити руки навіть найнаполегливіших. Діагнозу немає. Водночас бліднуть і покладені на вас пацієнтом надії.
З чим ми маємо справу?
Розрізнені соматичні скарги, які не мають під собою медичної причини, можуть бути ознакою емоційно насиченого психічного стану.
Такими станами можуть проявлятися симптоматичний соматичний розлад і тривожний розлад. Перший охоплює фізичні симптоми, що заважають пацієнтові в повсякденному житті, другий характеризується надмірним занепокоєнням своїм здоров’ям. В обох випадках пацієнт приділяє здоров’ю особливу увагу, вважаючи, що будь-який фізичний симптом може бути серйозним захворюванням. А це часто призводить до надмірної тривоги та стресу.
Симптоми можуть зберігатися тривалий час — від пів року, повторюючись за відсутності лікування. Як правило, такі пацієнти вимагають до себе багато уваги: численних і часто непотрібних діагностичних маніпуляцій, нескінченних дзвінків лікарю, повторних візитів, звернень за невідкладною допомогою. Усе це навантажує медичну систему. Такі пацієнти рідко лишаються задоволені якістю наданих їм послуг.
Що може наштовхнути нас на пошук психологічної проблеми?
- Попередні консультації з кількома лікарями без виставленого діагнозу та лікування.
Це ідеальна ситуація, особливо, якщо перед вами пацієнта консультували доказові лікарі, думка яких авторитетна — і ви їй довіряєте. Але якщо це був інстаграмний натуропат зі спеціалізацією в БАДотерапії?
Зазвичай такі пацієнти приходять на консультацію із важкою текою, у якій зібрані абсолютно всі їхні аналізи, діагностичні тести й маніпуляції ще зі шкільної лави. З огляду на можливість і популярність чекапів від медлабораторій без попереднього призначення досліджень лікарем ми стикаємося із ситуацією, коли пацієнт може виявити мінімальні відхилення від норми в аналізах, які були абсолютно діагностично марними. Це ви й спробуєте пояснити на консультації, БАДотерапевт же — зачепиться за таку можливість і буде переконувати пацієнта в тому, що він хворий, підкріплюючи його обсесію. А саме за валідацією пацієнт і звертається.
- Наступна ознака — скарги пацієнта, які не складаються в загальну картину й не відповідають певному патологічному процесу.
Мають насторожити больові синдроми зі специфічною локалізацією, болі, що мігрують, розлади травлення, відчуття болю в грудях, «грудного клубка» тощо. Виконуючи медичні маніпуляції, можна зазначити надмірну реакцію пацієнта на них (наприклад, ви тільки-но підносите руку для пальпації, а людина вже скаржиться, що їй боляче). Ви можете звернути увагу, що пацієнт постійно оглядає своє тіло, шукаючи найменші відхилення від норми, регулярно вимірює свій пульс, тиск, частоту дихання.
Водночас важливо зазначити, що лікареві тут потрібно провести ретельну диференціальну діагностику — лише за негативних серійних обстежень ми можемо розглядати варіант неорганічних порушень.
Як спілкуватися з таким пацієнтом?
Важливо визнати, що пацієнт дійсно страждає, він відчуває дискомфорт, який заважає його повсякденному життю, і до вас він звертається по допомогу.
Якщо ви відмахнетеся фразою: «Усе тільки у вашій голові», пацієнт від вас піде і далі шукатиме того, хто підтвердить його здогадки про серйозне захворювання. І, повірте, багато медичних центрів схопляться за таку можливість, як-от «полікувати аналізи», прокапати чудодійними вітамінами й зайнятися авторськими методиками чи іншими сумнівними практиками.
1. Будьте доброзичливими та тактовними. Якщо ви підозрюєте соматичний або тривожний розлад у свого пацієнта, насамперед приверніть його до себе. Довіряючи вам, людина буде більш налаштована сприймати критичну інформацію про своє здоров’я.
2. Не заперечуйте скарги пацієнта, співпереживайте його стану, навіть якщо ви не знайшли причину. Підтверджуйте його почуття, однак не симптоми.
3. Приділіть час, щоби пояснити пацієнтові результати аналізів і чому ви виключаєте якісь захворювання. Багато хто відчуває тривогу від незнання, у чому проблема. Ми часто нехтуємо цим пунктом, особливо, коли до нас приходять із вінегретом інформації з рандомних статей гуглу. Будьте терплячі.
4. Обговоріть із пацієнтом можливість наступної консультації в присутності родичів, з якими він у близьких стосунках. Це може допомогти знайти підхід до пацієнта. Однак майте на увазі, що здебільшого родичі підтримують і заохочують його пошуки діагнозу.
5. Проінформуйте про прояви соматичного та тривожного розладу.
6. Порекомендуйте звернутися по психологічну допомогу. На жаль, у нашому суспільстві звернення до таких фахівців усе ще стигматизоване, тому намагайтеся висловлюватися делікатно. Не без того, що, чувши подібні рекомендації від спеціалістів на попередніх консультаціях, пацієнт засмутиться або розлютиться у відповідь на ваші слова.
7. Якщо ви бачите, що пацієнт наразі не здатен критично сприйняти інформацію і відкинути ідею про своє серйозне захворювання, порекомендуйте звернутися за другою думкою до колеги, у підході якого ви впевнені.
Будьте готові до того, що все, про що ви говоритимете пацієнтові, буде сприйнято з опором, якщо ваші слова суперечать його ідеї. Вас можуть охрестити «поганим лікарем, який не знається на діагностиці», а ваші спроби допомогти — знецінити. Адже пацієнт може бути просто не готовий сприйняти інформацію, яку ви намагаєтеся донести. І це нормально. Опирайтеся спокусі лікувати симптоми, щоби бути в очах пацієнта «хорошим лікарем»: зрештою, через відсутність результату ви однаково стикнетеся з його розчаруванням.
